Як наснився юній леді,
Безпросвітньо-чорний жах,
Що її обранець-легінь
Жив із нею на ножах.
Вона - кулею примчалась
До коханого на зустріч -
І в обличчя відрубала
Звинувачення пекучі.
- Бив, кричав, відвісив ляпас,
І поставив синяка,
Причепився, наче напасть -
Наче квітка будяка.
В кожнім вчинку бачив підступ,
Та із ревнощів хотів
Придушити під квест пістолс,
Без причин і зайвих слів.
Брав за шию та обличчям,
Бив із розмахом об стіл,
Щоб в лице її величність
Не впізнав ніхто довкіл.
Насміхався разом з другом,
І жбурляв, немов у ціль -
Кпини й жарти недолугі,
Як на рану сипав сіль.
Потім вбив - ножем у груди
І розрізав на частини,
В водостоки скинув трупа,
Без жалю і без провини.
Хлопець дівчині: - Спинися,
Це не дуже вдалий дотеп,
Це не я тобі наснився,
А твій люблячий нар-котик.
Покаявся-16
© Copyright: Хохол Хохотович, 2019
Свидетельство о публикации №119121707620
Свидетельство о публикации №119121707620
Рецензии