Покаявся-10

Петрик мав по дисципліні
За півріччя - задовільно,
Не за мрії про дельфінів -
В хвилях сонячних, привільних.

Не за бійку на уроці
У присутності дорослих,
Прочуханки в напівкроці,
Він обходив, як не просять.

Не за скривджену подругу,
Що дивилась звабно-скоса -
І ридала, наче фугу
Здатна вишмаркати носом.

Не за написи на парті,
Що лишили інші діти,
Не за дірку, що на карті
Позначала кінець світу.

За запізнення щоденні,
І романи зауважень,
Що учителька казенно -
Залишала згідно з стажем.

Защораз вона здригалась,
Як на першому уроці,
Двері класу відкривались -
І зявлявсь приблуда-хлопець.

- Та коли вже ти, нахабо,
Вчасно прийдеш, без запізнень,
Скаженіла, чи від жаби,
Чи у приступі трахізму.

- Перепрошую, дорога,
В школу видалась задовга,
Й сім кілометрів з порогу -
Із просоння важко зчовгать.

От як буду жити в центрі,
Десь від вас на поверх вище,
То і ноги йтимуть, стерті,
Хоч-не-хоч, а трохи швидше.