Мильна опера, біль та незрозуміло –
Биті вікна, уламки душі, як кришталь,
Це кохання кінець та відірвані крила,
Ми не разом назавжди з тобою, нажаль.
Сильний дощ змиє тіні водою з асфальту
І на сцені хтось візьме останній акорд,
Одягайтесь тепліше – застібайте пальта,
З невиразності сліз грає танго мінор.
Пам'ятаю перон, зустріч першу с тобою,
Ніжну посмішку, світло яскравих зірок,
І солодкий вогонь, що здавався любов'ю –
Перед прірвою був це лише перший крок.
Пролетіло життя – мов вагон за вагоном,
Та згоріло усе – тонкий смак почуття,
Неймовірна в думках стала полоном,
Тим полоном, що вів мене до забуття.
Мильна опера, б ль та незрозум ло
© Copyright: Максим Бродян, 2019
Свидетельство о публикации №119121606949
Свидетельство о публикации №119121606949
Рецензии