Стелиться дорога, в місячному сяйві,
від зірок і місяця, видно ніби вдень,
там за перехрестям, був колись не зайвий,
а зараз не знаю, чим я завинив.
Де ми зустрічались, лишились розвалля,
не збулися мрії в кожного із нас,
тільки ти на Сході, назавжди лишилась,
в неплорозумінні в неповторний час.
Без перекладачки, лишились дипкурєри,
та аероклуби без бортпровідника,
без них залишились безмежні простори,
а у когось доля, мов полин гірка.
Укр. А зараз не знаю, чим я завинив
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119121000618
Свидетельство о публикации №119121000618
Рецензии
