Найперший сніг упав на землю.
Завис нечутно на гілках.
Та забіліла сосон зелень.
У неполоханих гайках.
Вже влаштувавсь ведмідь на зиму.
В барлозі темній і зручній.
Лежить і згадує ожину.
Ласкаво посміхається у вісні.
А змерзлі сосни та берези,
Ховають стовбур в теплий сніг.
Та затихають обережно,
Аж до далекої весни.
Грудень
© Copyright: Александра Мошкович, 2019
Свидетельство о публикации №119120908738
Свидетельство о публикации №119120908738
Рецензии