Її душа одягнена в вуаль -
Легкий серпанок щирої довіри.
Наївна трохи і тендітна, як кришталь.
Відверта і чутлива, геть без шкіри.
Вона у синіх пролісках весни,
У заметілі пелюсток вишневих.
Її травневії чарують сни
І степовеє сонце полудневе.
Їй місяць сріблом стеле дивний шлях
Туди, де зорі небосхил мережать,
Де крила б"ються співом у вітрах,
Де мрія сокровенна дух бентежить...
Її душа одягнена в вуаль -
Шовкових відчуттів тремке сплетіння,
То гіркуватих, то солодких, як мигдаль.
З весняних нот адажіо осіннє.
Душа одягнена в вуаль
© Copyright: Петренко Ольга, 2019
Свидетельство о публикации №119120900418
Свидетельство о публикации №119120900418
Рецензии
