Де ти, мріє, радість недосяжна?
Зимовим ранком промінь в небі свіжий,
Теплого світла дотик ніжно-ніжний.
Не знайти і не згадати. Не побачити.
Впізнати.
Чистота завжди холодна.
Скло твоїх очей, як лід — вітер виє над рікою.
Ранять крижини у серце стрілою,
І поряд з тобою один я з собою...
Слова записані в сніжинках.
Впізнати...
Думку в замерзшім вікні:
Ти там записала здогадки сумні
Всередині мене, як на полотні.
Зимовий сон
© Copyright: Катерина Ликаренко, 2019
Свидетельство о публикации №119120900154
Свидетельство о публикации №119120900154
Рецензии