Мій дід косив,
Я бігав босий.
Мій дід сивів,
Верба в росі купала коси.
А батько мій пішов у поле
У синє, чисте і просторе,
Та залишив свої сліди
Щоб я знайшов їх уві сні.
А час біжить, життя як нива,
На небі знову бачу крила.
Куди пішов? Навіщо рано?
Навіщо біль? Навіщо рана?
Все що зробив те буду мати,
Тепер я сам це мушу знати.
Бо він любив, терпів і вірив
У щирім серці мало міри.
Воно горить та гасне швидко,
Не шиє чорним біла нитка.
Cковзає тінь мов незнайомець,
А з неба сходить янгол-охоронець,
І в тій під тьмі де царство ночі
Я бачу батька мого очі,
Що знов прийшов із небуття
Наснаги дати для життя.
***
© Copyright: Олег Крушельницкий, 2019
Свидетельство о публикации №119120807208
Свидетельство о публикации №119120807208
Рецензии
