Усих ролей в житті не відіграти,
То визначся з своєю по єству. Свідомість, замурована у грати,
Чи стане паростком, що пробива ріллю?
Чи стане світлом в серці та щелина,
Куди сховавшись від мирських проблем,
Душа за всіх спокутує провину,
Крізь сльози бачить втрачений Едем.
Та не карай себе - все йде, як треба
Лишається позаду суєта,
Щоб серцем дотягнутися до неба,
Щоб відпустить прип'ятого Христа.
Щоб вийшов він у світ
На зустріч людям
У прагненні твоєму, у ділах
У дихаючих молитвами грудях
З любовью у турботливих очах
Вийти
© Copyright: Ассоль Шульженко, 2019
Свидетельство о публикации №119120800193
Свидетельство о публикации №119120800193
Рецензии