Вiолончель

І досі ще бринить віолончель,
І смичок гладить ніжно її струни.
Вона,наче красуня Мармазель,
Що покрутила колесо фортуни.

Бринить вона і зовсім не стиха,
Мелодією досі всіх чарує.
Не чує за собою десь гріха
І з смичком разом щось вона чаклує.

Щось розповісти хоче вона нам,
Хоче відкрити грою свою душу.
Віолончелі шану я віддам,
Її звучання зовсім не порушу.

Нехай вона звучить іще віки,
Хай музику душі усім дарує.
Вона заграє й про мої роки,
Й своєю грою подих мій тамує.

24.09.2019


Рецензии