Моя сивіє голова,
Летить лелека на край неба.
Гірка ти доленька моя,
Я хочу щось спитати в тебе.
Навіщо сльози у дітей?
Навіщо сміх у супостата?
Навіщо горе у людей?
Навіщо брат вбиває брата?
Чому болить моя душа?
Чому ламає вітер гілля,
Та ніч лягає навкруги,
І поглинає беріг хвиля?
Чому зосталися сліпі?
Чому,не хочуть вуха чути?
На сході вже іде війна,
На заході вже потирають руки.
І скільки брате не кричи,
Тебе ніхто не буде чути.
Бо ми для них усі раби,
На них горбатять наші діти.
Не знаю я, чи це чийсь жарт,
Так досі, не повинно бути.
Бо я все мрію навпаки
І так колись це мае бути!
Кобзар
© Copyright: Олег Крушельницкий, 2019
Свидетельство о публикации №119120606857
Свидетельство о публикации №119120606857
Рецензии
Гарно сказано про нашу сучасність!
З повагою
Ангелина Соломко 26.01.2020 23:40 • Заявить о нарушении
З повагою
Ангелина Соломко 26.01.2020 23:40 • Заявить о нарушении