Далеко ще мені до поетеси, -
Попереду ще пошуки і труд;
Не бачу я ніякого прогресу, -
Горбаті рими лиш мозолі труть.
А ліра десь дрімає в холодочку, -
Її даремно кличу раз у раз.
Буденну одягаю я сорочку,
Життя моє – сіреньке, без прикрас.
Франко в сонетах згадував клоаку,
Коли писав ті вірші у тюрмі…
А я – без чоловіка, як «коняка»,
Що чахне в побутовому ярмі!
Травень 2018 р.
Бытовое ярмо
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119120406826
Свидетельство о публикации №119120406826
Рецензии