Морозний у рожевому світанок
Мережить сонячна вуаль.
Не чути зранку крику чайок,
Над річкою поплив туман.
Дніпро вдягнувся в обладунки,
А грудня дні, тільки прийшли.
Та він уклався спочивати
В обіймах білої зими.
Крізь сосни зазирає сонце,
Таке холодне і ясне.
Та день вже йде собі похапцем,
І щось нове у світ несе.
А що то буде зранку, - радість,
Чи новина якась сумна ?
Ніхто не знає, та надіюсь
То буде гарна новина.
І знов людина спозаранку,
Із року -- в рік і кожен день,
Плекає у душі надію
Що завтра прийде кращий день...
Зимовий ранок
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119120300489
Свидетельство о публикации №119120300489
Рецензии
