. . .
Жебрачка-осiнь. Я її не знаю...
Витьохкував у гiллi соловей
та кликав нас зворушливо до гаю,
в травневий пелюстковий перигей.
Але цвiтiння схлинуло на трави
й покрилося краплинами роси…
Я знаю те, що я не маю права
весну далеку в Господа просить.
Жебрачка-осiнь ходить попiд вiкна –
марудний день i чорно-бiлi сни.
Я вже до неї розумом привикла,
а серце хоче травня i весни.
Жебрачка-осiнь. Я не знаю...
© Copyright: Валентина Степанишина, 2019
Свидетельство о публикации №119120310655
Свидетельство о публикации №119120310655
Рецензии