/стих на украинском/
На все є в світі певний час,
А нам його не вистачає.
Вже стих жовтневий з листя вальс
I ось листопад накрапає…
Якийсь не звичний листопад
З помірно-теплими вітрами,
Розносить кольори багать,
Та потім гасить їх дощами.
Дощі в цю пору вже рясні,
Але чомусь ще досі теплі.
Я, наче, у якомусь сні,
Йду містом, без єдиних реплік.
Тому й згадалася весна,
Де сонце майорить привітне,
Та з верби гілочка рясна...
Вона в душі ще досі квітне.
- Що маєш, осінь, на меті?
Чому пестуєш, та вражаєш?
Ти, теплим подихом отім ,
Холодний грудень відганяєш.
Аби ж отак було завжди,
Та небо вицвіте блакитне.
Прийдуть зі снігом холоди…
До суму в серці – діло звичне.
Але, напевно, є ще час!
Чаруй мене, гони самотність.
І хай так буде кожен раз,
Коли лякає незворотність.
05.11.19
остаточне редагування 01.12.19
Цей незвичайний листопад
© Copyright: Виталий Тугай, 2019
Свидетельство о публикации №119120200332
Свидетельство о публикации №119120200332
Рецензии