Не суди мене, Боже правий,
Бо тяжкий мені ти дав дар.
І щораз спокушав лукавий
Погасить в душі цей жар.
Все як є: на руках кайдани
(Відведи мене й заступи).
І не вигойні в серці рани,
І за крок була від суми.
Барабанять дощі у вікна,
І тече по щоці сльоза.
Що печалитись, я вже звикла,
Не зламаюсь бо я - лоза.
***
© Copyright: Татьяна Подгорная 3, 2019
Свидетельство о публикации №119120104249
Свидетельство о публикации №119120104249
Рецензии