Наваріть мені, мамо, такого борщу,
Щоб дітінство далеке приснилось.
На життя я не ремствую – гордо несу
Те, що долею зверху судилось.
Припорошена інеєм, правду скажу,
Дорогесенька, любая мамо,
Я не їла давно запашного борщу
Із горнятка гостинного знамо.
У далеких краях, на розпутті доріг,
Переймалася устроєм дому.
А як зрання, бувало, ступлю на поріг,
То згадаю і борщ словом добрим!
Він ввібрав теплоту мозолястих долонь
І смаку бурякового, мамо.
Українську ти щедрість, Всевишній, боронь
І плекай колискової браму!
...Я дитинства веревечку у косу вплету –
Оживу у дзеркальнім відлунні.
З борщовою квасинкою в смак я пірну
І подякую мамі – красуні.
...Наваріть мені, мамо борщу.
1970-1971 р.
Матуси в подяку... вирш писня
© Copyright: Аида Николаевна Безлепкина, 2019
Свидетельство о публикации №119112608936
Свидетельство о публикации №119112608936
Рецензии