Моя старенька хатка в самотині.
У сплетенні років минулих і століть.
Прикрита латанним безфарбним тином
Під берестом старим, зажурено стоїть.
Не цокне клямка, як бувало, вранці,
І теплий дух парного молока
Дітей і внуків позове у капці
І вайлуватого дражнитиме кота.
... Розбіглись диті. Виросли онуки,
В холодні стекла загляда сумна зима.
Лиш вишивок не згасли візерунки,
А вишивальниці-матусі... вже нема.
Та на портреті просто, без гордині,
Красою вражений, пишаеться анфас,
І очі неньки, чисті і правдиві,
З арени молодості дивляться на нас.
Обводжу зором дорогі світлини...
Брати ось мамині, заложники Війни.
Красиві діти й внуки геноплинні –
Вони в житті ще є, або ... колись були.
Вмістила всіх моя старенька хатка.
Вона моя, бо доглядаю з Богом я,
Щоб від злодюг не потерпала згадка
Про маму й чесний рід, під назвою – Кулажина Сімья.
24.11.2016 р.
Старенька хатка
© Copyright: Аида Николаевна Безлепкина, 2019
Свидетельство о публикации №119112606605
Свидетельство о публикации №119112606605
Рецензии