Якщо в нас, більше, немає того,
Хто роками мовив у собі горе,
Мабуть добре, колись, зібрати одяг,
Та залишити те, що не треба в потяг.
Добре буде, та зовсім немає волі,
Але, я залишу, цей рідний сморід,
Наче, малим я став і малюю долі,
Де я, вже дорослий, вражаю погляд.
Якось дивно стає, та ще змін немає,
Але рветься до волі потужне знання,
Де б ми не були, знайдем ми у собі,
Проміння душі, з яким будем поряд.
Минаю себе
© Copyright: Руслан Юрьевич Роговский, 2019
Свидетельство о публикации №119112604388
Свидетельство о публикации №119112604388
Рецензии