Не вмерла маменька рідна хоч хатоньки на ній стоять.
Сади весною якже розквітають, а осінь хлібів аж не объять.
Все так же шлях на днів зіркою блищить, все вічності лежить.
Що плачеш Рідна Україна, про що в душі сльоза стоїть?
Був прогнаний пан, давно і з палицею над тобою нікого.
Ну що ти плачеш нянькою рідна, то ж заплутала ти сама.
Сама дітей своїх війною як тына кіл ти в землюшку вбила.
Героям слава, і ось Донбасу, Криму немає вже того народу.
Ти їх палила як траву панам на радість і на догоду.
Ти незалежності шукала, від тільки от кого,
з дурною головою всіх геть, під пана плёть?
Прокинься світле все згадавши який великою сама була.
Від ти от лиха лихо все шукаєш, що плачеш нині по волосу, коль голову зняла?
Не вмерла рідна Україна, є діти світла, та і сестра кровиночка дана тобє.
І вибір, ярмо і батоги від пана, або з Росією поруч, ось так все як воно і є.
Ще не вмерла Украина
© Copyright: Даннад, 2019
Свидетельство о публикации №119112604050
Свидетельство о публикации №119112604050
Рецензии