Н. Бидненко
Йде листопад. Осіння безнадія.
Немає дня: зустрівся з ранком вечір.
Дріма природа, тільки вітер віє,
Аж протяги в душевній порожнечі.
Йде листопад. І чорно-сині хмари,
Дощем вагітні, виснуть небокраєм.
Душа чекає милості чи кари:
Якщо зустрілись – може, покохаєм?
Йде листопад. І настрої зимові
Фарбують в сіре вечір, день і ранок…
Нехай любов спіткнулась на пів слові –
Надії промінь всі загоїть рани.
***
Идёт ноябрь. Кончина осени уже.
И нету дня: сливался с утром вечер.
Природа дремлет, сильно воет ветер,
И сквозняки в душевной пустоте.
Идёт ноябрь. И тучи чёрно-синие
Дождём беременные, виснут горизонтом.
Душа ждёт милости или возмездия:
Если встретились, то может полюбим?
Идёт ноябрь. И настроения зимние
Раскрасят серым вечер, день и утро...
Пускай любовь споткнулась на пол слове -
Надежды лучик все залечит быстро.
Идёт ноябрь
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2019
Свидетельство о публикации №119112308433
Свидетельство о публикации №119112308433
Рецензии