БОкС-13

Важко втриматись в двобої,
Й ворога не стерти в порох,
Та у герці сам з собою -
Реверсує кожен порух.

Замахнувся - та по пиці
Сам себе ударив сміло.
Дах поїхав - й черепиця,
Як від вітру, торохтіла.

Бє за шепіт в праве вухо
Про обманливі спонуки,
За відсутність сили духу,
Й перспективу недоумка.

За знущання оптимізмом,
Що окрилює й в багнюці.
Рве на клоччя і допізна
Серце зве до революцій.

Кепкування - з бідних нетрів,
В порівнянні з королівством.
Де корона тільки смерті
Личить й виглядає грізно.

За зірковий блиск далекий,
Котрий вабить розумінням,
Та зникає, як в люстерку
Зморшок зраджує бриніння.

За фатальний збіг обставин,
Що шукають винуватців...
Погляд втомлений, сльотавий,
Який видасть втому вранці.

Відчуття експерименту,
Де піддослідний не знає,
Чи наступить той момент,
Коли дійде він до краю.

За усе - що здатне слово
Описати між рядками.
Що ж невимовлене - втома
Змиє з памяті, як пляму.