Сіріє. Я, занурений в думки,
Рахую кола на поверхні ставу.
Неначе перечитую казки
І ранок п'ю, як філіжанку кави.
Блукає погляд і торкається хмарок,
Стрибнути хоче в лагідні перини,
Відчути свою близькість до зірок ….
Та у воді висоти – це глибини.
Пірнає місяць, стомлений в ночі,
Вже не хизується, лиш згадує про спокій.
Молочний шлях, мов шати із парчі,
Сповили у воді - такій глибокій.
Я думаю : яка ж це дивина!..
Дзеркальна грань, що творить протилежність.
Зір не сягнути й не дістати дна,
(Якщо присутній глузд і обережність).
Ранок
© Copyright: Андрей Королёв 7, 2019
Свидетельство о публикации №119112009569
Свидетельство о публикации №119112009569
Рецензии
Это не стих, а песня Души! Строки наполнены красотой и гармонией! Андрей - Вы поэт!
С уважением,
Столяров Андрей 22.07.2025 23:44 • Заявить о нарушении
С уважением,
Столяров Андрей 22.07.2025 23:44 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.