01. спогади про друз в

   СПОГАДИ ПРО ДРУЗІВ.

БАГАТО ЧАСУ ПРОМАЙНУЛО
ДАВНО РОЗ'ЇХАЛИСЯ МИ
МЕНЕ НА СПОГАД НАШТОВХНУЛО,
ЯКИЙ ЗАЛИШИВСЯ В ДУШІ.
КОЛИ БУЛИ МИ МОЛОДІ,
ТО ЗАВЖДИ ВЕСЕЛО ГУЛЯЛИ,
ЯК НАМ ХОТІЛОСЯ ТОДІ,
ЩОБ НАМ ЖИТТЯ НЕ ПОТОПТАЛИ.
АЛЕ ПРИЙШЛОСЯ І НЕ РАЗ
ТЕРПІТИ ЗРАДИ І ЗНУЩАННЯ,
АЛЕ НАЙБІЛЬШЕ ВІД ОБРАЗ
МИ ПОЛУЧАЛИ ВСІ СТРАЖДАННЯ.
Я ПАМ'ЯТАЮ ЯКОСЬ РАЗ
МИ ВТРЬОХ ІШЛИ РІКОЮ
І ВСІ ДИВИЛИСЯ НА НАС
ІЗ ЗАЗДРІСТЮ ЛИХОЮ.
А МИ ІШЛИ УЗДОВЖ РІКИ
І ЗНАЛИ, ЩО МИ ГАРНІ
ТАКІ ПРЕКРАСНІ Й ЧАРІВНІ,
БО БУЛИ ТОГО  ВАРТІ.
У КОЖНОГО ІЗ НАС БУЛА
ЖИТТЄВА СВОЯ НОША
І КОЖНА З НАС ТОДІ НЕСЛА
ПРОБЛЕМ ЦИХ ПОВЕН КОШИК.
Я ПАМЯТАЮ, ЯК ВНОЧІ
СИДІЛИ МИ В ЗАСАДІ
І ХОЧ  БУЛИ МИ СТОМЛЕНІ,
АЛЕ МИ БУЛИ РАДІ.
А РАДІ МИ БУЛИ ТОМУ,
ЩО МИ  ТОДІ ЗУМІЛИ
ПОСЛАТИ ВІСТКУ НА ГОРУ
ДЕ НОЧУВАВ МІЙ “МИЛИЙ”.
А ВРАНЦІ ВСЕ СЕЛО ГУЛО
НОВИНУ СМАКУВАЛИ,
БО Я ПОБИЛА ТАМ ВІКНО,
А “МИЛОГО” “ВІТАЛИ”.
З ПРИЗЕМЛЕННЯМ ВІТАЛИ,
ЩО З ВИСОТИ НЕ ВПАВ,
Й ДРАБИНУ НЕ ПРИБРАЛИ
ЩЕ Й ЦІЛІ НОГИ МАВ.
АЛЕ ЗА ВСІ СВОЇ ПРОВИНИ
ВІН ПОЛУЧИВ СПОВНА,
ТОМУ, ЩО БУВ  ТОДІ ВІН ВИНЕН,
Й ВИНА ТА НЕ ОДНА.
А ЩЕ ЗАПАМ'ЯТАЛОСЬ,
ЯК В ЛІСІ НА ВОГНІ
ПЕКЛИ В ГАЗЕТІ САЛО –
ВЕСЕЛІ БУЛИ ДНІ.
НА СОСНІ НА КІЛОЧКУ
ВИСІЛА НАША ТАРА,
А МОЖЕ ДЕ В ЛІСОЧКУ
ВИСИТЬ ВОНА І ЗАРАЗ.
ТЕПЕР МИ ДИВИМОСЬ В ВІКНО
КОЛИ ЦВІТУТЬ САДИ,
А КУЩ ЧЕРЕМУХИ ДАВНО
ЗАЛИШИВ НАМ ЛИШ СПОГАДИ.
НЕХАЙ ЖЕ СОНЯЧНЕ ТЕПЛО
ЗІГРІЄ НАШІ ДУШІ
І ПРИНЕСЕ В СЕРЦЯ ДОБРО,
ЩОБ ДРУЖБИ НЕ РОЗРУШИТЬ.

ОЛЯ ГОДНЯ
22 ЛЮТОГО 2012 РІК.