ПАМ'ЯТЬ
МАТИ З СВОЇМ СИНОМ РОЗМОВЛЯЄ,
АЛЕ СИНА ВЖЕ ЇЇ НЕМАЄ.
І СИДИТЬ НА ЛАВОЧЦІ СТАРЕНЬКА,
ЗГАДУЄ, ЯК БУВ ВІН ЩЕ МАЛЕНЬКИЙ.
ПЕРШИЙ КРОК НАВЧИВСЯ САМ СТУПАТИ,
ПЕРШЕ СЛОВО «МАМА» ВИМОВЛЯТИ,
А КОЛИ ПІШОВ СИНОК ДО ШКОЛИ
НЕ ЗАБУДЕ МАТІНКА НІКОЛИ.
І ІЗ АРМІЇ СИНОЧКА СВОГО ЖДАЛА,
ВІД ЧЕКАННЯ ВСЯ ДУША СТРАЖДАЛА,
БО ДАЛЕКО СИН ПІШОВ СЛУЖИТИ,
ЯК ЇЙ ВАЖКО БУЛО ТОДІ ЖИТИ.
МАТИ З СВОЇМ СИНОМ РОЗМОВЛЯЄ,
КОЖЕН ДЕНЬ АЛЬБОМ ЙОГО ГОРТАЄ,
ФОТОГРАФІЇ УЖЕ ТАКІ СТАРЕНЬКІ,
А ДЛЯ НЕЇ ВСІ ВОНИ РІДНЕНЬКІ.
І ДО ФОТОГРАФІЇ СКАЗАЛА:
«Я ТЕБЕ, СИНОЧКУ, ЗАВЖДИ ЖДАЛА,
ТАК ХОТІЛОСЯ НЕРАЗ ЗУСТРІТИСЬ,
І ПОГОВОРИТИ Й НАДИВИТИСЬ.
Я ТЕПЕР ЗОВСІМ НЕ МАЮ СИЛИ,
ЩОБ ПІТИ ДО ТЕБЕ НА МОГИЛУ,
ТІЛЬКИ ФОТОГРАФІЇ ДИВЛЮСЯ,
І ЗА ДУШУ ТВОЮ ПОМОЛЮСЯ.»
ЇЇ СИНА ВЖЕ ДАВНО НЕМАЄ,
А ВОНА У СНІ ЙОГО ЧЕКАЄ.
ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТІЛЬКІ ЗАЛИШИЛАСЬ,
БО ПІШОВ СИНОК ВЖЕ НА СПОЧИНОК.
07.08.2012
ОЛЯ ГОДНЯ
20. ПАМ ЯТЬ
© Copyright: Федя Годня, 2019
Свидетельство о публикации №119111906991
Свидетельство о публикации №119111906991
Рецензии