я вбила б Кассандру щоб тільки не чути про горе
я скриньку пандори забила б цвяхами навік
кажуть, на небі тільки й розмов що про море
та мені без тривожності не підняти повік.
за те, що не маю, я дякую богу щоночі
за те, що є сили оберігати своє
і трохи здається, що більше нічого не хочу
лише би не втратити те, що у мене вже є
прокляття- не страшно, страшніше коли проклинаєш
венера б мені не простила опущених рук
я сенсу в розмовах не бачу- ти сам добре знаєш
найкраще за мене розкаже усе серця стук.
я знаю- Кассандра померла, і Троя вже пала
не варто тримати на долю минулих образ
хоч років з тих пір минуло доволі немало
її би я вбила для вірності ще один раз.
Крик Касcандри
© Copyright: Вита Семенкевич, 2019
Свидетельство о публикации №119111806140
Свидетельство о публикации №119111806140
Рецензии