Дуб та Тополя

ДІЯЧІ:
АВТОР
ДУБ
ТОПОЛЯ
СОНЦЕ
ВІТЕР ПЕРШИЙ
ВІТЕР ДРУГИЙ
ЛЕЛЕКА
ЖУРБА

АВТОР:
Дуб закохався в Тополю,
Що на іншому березі річки росла.

Душа Тополі виткана з срібла була:
Чиста, як сніжинка,
Ніжна, як хмаринка.
Тополя, як соловей,
Листячком дзвеніла,
Соромливо від вітру тремтіла.

Дуб зачаровано дивився,
Серцем своїм зазирався,
Як красуня тихесенько коливається,
До Сонця гіллям простягається.
 
Кохання Дуба розлилося, як море,
І Дуб відпустив свої почуття на волю:

ДУБ:
Тополе, Тополе,
Моя люба Тополе,
Для тебе співаю,
Тебе я кохаю,
Бездонно кохаю!

Для тебе зірку з неба дістану,
Я тінню твоєю стану,
Коханню моєму немає краю,
Так міцно тебе я кохаю,
Тополе моя!
Ти для мене - зоря!

АВТОР:
Дуб  Тополі припав до вподоби теж –
Відомо, справжнє кохання не знає меж.
Тополя спалахнула зорею,
Покохала Дуба душею всією,
Слова кохання в устах її забриніли,
Листя, як струмок, задзюркотіли:

ТОПОЛЯ:
Дубе, Дубе,
Любий Дубе,
Забери мене до себе,
Тільки щастя з тобою треба!
Лише з тобою
Гойдайтися  буду над водою,
Тільки з тобою.

ДУБ:
Не можу забрати,
Люба Тополе,
Ти - на іншому боці,
Ти - за межею.

Не можу я бути з тобою,
З тобою,
Мабуть, така наша з тобою доля:
Річка нас з тобою розділяє,
Щастя наше,
Наче хмара затуляє.

ТОПОЛЯ:
Якби не мала я коріння,
Припливла би до тебе, голубе мій!
Як покинути свої володіння?
Як покинути мені беріг свій?

ДУБ:
Люба моя, ти моє божевілля,
Але маю я теж коріння,
Маю я своє, своє коріння.

Тополе, Тополе,
Чому, чому я не перекати-поле?
Щоб за тобою,
Як за вітром, полинуть на волі?

Люба Тополе, люба Тополе,
Як нестерпно чути,
Як серцем збагнути,
Що разом нам не бути!

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
Не бути нам разом,
Не бути нам разом!
Який сум навіває ця фраза!

АВТОР:
Плачуть, плачуть Тополя та Дуб,
Бо між ними - межа,
Кожному люба своя сторона,
Від зорі до зорі плачуть-сумують,
Як голуби, воркують-міркують:

Що робити, шукають поради у Сонця,
Що відкрило на небі віконце,
З нього визирає-виглядає,
Промінцями своїми виграває:

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
Сонце, Сонце, нам доможи!
Наше кохання ти збережи!

СОНЦЕ:
Ваше кохання я можу зігріти лише згори,
Може, вам допоможуть Вітри?

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
Вітри на волі, Вітри на полі!
Нам допоможіть!
Як нам з'єднатись,
Як об'єднатись?
Як від землі відірватись?

ВІТЕР ПЕРШИЙ:
Згините ви без своєї землі,
Як подорожній в пустелі,
В якого немає води.
Від своєї землі не йдіть нікуди!

ВІТЕР ДРУГИЙ:
Без своєї землі - як без крил,
На чужині ти будеш без сил.
Більш нічого не можу сказати,
Попросіть Лелеку раду дати.
 
ТОПОЛЯ:
Лелеко, Лелеко,
Прилетів ти здалека,
Як нам бути разом,
Будь ласка, раду дай,
Як нам бути разом
Будь ласка, заспівай.

ЛЕЛЕКА:
Не бути вам разом,
Бо є в вас коріння,
Відмінне у вас серцевиння,
Відмінна в кожного земля,
Не раджу бути вам разом я.

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
Не бути нам разом,
Не бути нам разом,
Яким же сумом віє ця фраза!

АВТОР:
Між Дубом та Тополею межа,
Є спільна на двох душа,
Але річка між ними тече як межа.
Кохання у них неземне,
Проте, як осінь, журне та сумне.
Скільки зітхання
У цьому коханні:

ДУБ:
Люба Тополе, люба Тополе,
Але в сердці завжди - ти моя доля!

ТОПОЛЯ:
Дубе, ти - моя доля, ти - моя воля,
Вмиюсь сльозою, наче росою,
Та в мріях завжди буду з тобою!

ДУБ:
Разом тільки з тобою,
Тільки з тобою!
В мріях з тобою
Завжди буду я!

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
Разом!
Будемо разом!
Навічно будемо разом!

АВТОР:
Тільки мріють Дуб та Тополя,
Тільки мріяти – така вже їх доля…

ДУБ ТА ТОПОЛЯ ВДВОХ:
В мріях своїх відірвемось від землі
Та хоча б в уяві назавжди з'єднаємось ми!
В мріях разом будемо ми!
Разом будемо ми!

АВТОР:
Залунала сумом  Журба:

ЖУРБА:
Дубе, Тополе,
Така ваша доля,
Така ваша доля важка:
Одна ріка,
Проте різні у вас береги…

АВТОР:
Такі сумні слова Журби…
Різні боки ріки…
І Тополі заміж за Дуба
Ніколи в житті вже не піти…
Доля Тополі – завжди сумувати
Та пісні своєму Дубові над річкою співати.