І знову біль несе кохання, -
у серці ще один шпичак!
Комусь дарують квіти гарнні,
а в мене - кров цвіте, як мак!
Та кров, якою серце вмилось,
яка із рани цебенить…
Нехай же сліз гарячих злива
навіки змиє прикру мить!
Нехай же пам'ять не тримає
той біль сердечний у собі,
бо серце, все ж таки, кохає,
й кохати буде, далебі!
Серпень 2017.
И опять - боль
© Copyright: Карпенко Наталия, 2019
Свидетельство о публикации №119111705730
Свидетельство о публикации №119111705730
Рецензии