Люди всі, як соняшники в полі
Завжди тягнуться до сонця,
А коли їх зловить доля,
То всі супляться в сторонці.
Все чекають ясні дні.
Думають що все пройде.
Так і в'януть, бо вони,
Не покинуть місце це.
Навіть якщо вже пожежа,
Все палає у вогні,
То спокійно сплять до зливи,
Замикаються в собі.
І так сильно всіх тримає
Корінь спогадів, надій.
Кожен з них усе чекає
Сонця з самих кращих мрій.
Соняшники
© Copyright: Игорь Врон, 2019
Свидетельство о публикации №119111701049
Свидетельство о публикации №119111701049
Рецензии