Осінь - не печаль...
Сумну мелодію витягує скрипаль,
Про сни, що загубилися у літі,
Кострів згорівших задимлену вуаль,
Осінь відзеркалює в зеніті.
Місяць плів віночки із кульбаби,
Коромислом носив воду із ріки,
Не забути молодості зваби,
Вишиті милому рушники.
Білий цвіт весна знов обіцяла,
Вишні, що схилилась до віконця,
Доля довгі осені нам пряла,
Сльозинка покотилась, то від сонця.
Береги над річкою лиш тужать,
Юної весни їм трохи жаль,
Босоніж підемо по-калюжах,
Нам з тобою осінь - не печаль.
Молодість втекла - чого жаліти,
Ми йдемо у осінь залюбки,
Нам би довгі осені ще гріти,
Тримаючись один одного руки.
Осінь відзеркалює в зеніті,
Кострів згорівших задимлену вуаль,
Моя душа купається ще в літі,
Для нас танго витягує скрипаль.
Автор: Н.П.Рубан.
Осень - не печаль
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119111607618
Свидетельство о публикации №119111607618
Рецензии