Я кохаю тебе...

****

Я кохаю тебе! І мені все одно, як там буде...
Та чомусь восени найгостріші завжди почуття.
Я кохаю тебе! І навряд чи до смерті забуду,
Як керує любов нашим грішним свідомим життям.

Я кохаю тебе! Твої очі - холодні озера,
Де всі мрії мої так спокійно, як рибоньки, сплять.
Я кохаю тебе, як колись давньогрецькая Гера
Полюбила навік Бога Зевса крізь призму заклять -

В доеллінські часи, де горіли, як факел, бажання,
А курчаве дитя* посміхалось із луком в руці.
Я кохаю тебе! Як не плакати гірко в стражданнях?
Бо потрапило раз моє серце в Амурів приціл...

Я кохаю тебе! І коханням живу, а не граю!
Та чомусь восени найгостріші завжди почуття.
Ти, як Бог, хай не бачу, але у душі відчуваю,
Бо взаємне кохання наповнює сенсом життя.


Курчаве дитя - Амур.




****
Бо ми сьогоднi живемо'...

Не вiдкладай життя на завтра, ради Бога!
Бо ми сьогоднi живемо', в цю саму мить!
Хай справжнiм щастям наша стелиться дорога,
I хай лiкуеться усе, що в нас болить...

Не вiдкладай кохання справжне на майбутне,
Бо те майбутне може раптом вiтер злий
Розвiять полем бiлим снiгом десь у лютнi,
Кохай душею, поки серцем молодий!

Не вiдкладай жаданих радiсних побачень,
Коли обличча прикрашае чарiвна
Весела посмiшка чудових передбачень,
Яка для долi, наче шхуна рятiвна.

Не вiдкладай бажань не втiленних роками,
Бо так душею можна, друже, зачорствiть.
Поставив цiль - мандруй до вищих сходiв прямо,
Бо ми сьогоднi живемо', в цю саму мить!
04.10.20.
****

Кажуть, що поети - вiчнi дiти!

Кажуть, сивина поетам личить,
Бо мудрiше з нею вигляд в них.
I куди iх душi Лiра кличе?
На який римований забiг?

Мчить Пегас поета iз натхненням,
На спинi оздобленiй своiй,
Вiд обiйм сумного сiродення
У краiну дивних гарних мрiй.

I рядки, мов пiсня, з серця линуть,
Цiлий свiт пiдкорений йому.
Бо не дасть шаленостi загинуть
Вiрна Муза, що розвie тьму.

Кажуть, що поети - вiчнi дiти,
Бо весь всесвiт вмiщують в очах.
I крiзь вiршi можуть розбудити
Певний сенс в омрiяних словах...
12.01.20р.