Печальна осень...

вольный перевод
с укр. стих. В. Козачук
http://stihi.ru/2019/11/10/6447

Октябрь жаром поостыл,
Уж нет у солнца прежних сил...
Смотрю в объятьях тишины
Я горько-сладостные сны,
Как кисти яркие рябин
Над потемневшею водой -
Срываю с горем и бедой
Из потайных её глубин...

Осенний скручивает сплин
В сердечный узел боль и негу -
Бегу по углям, мчусь по снегу -
Я верю в май и не один!
Мне не хватает нужных слов,
Я слышу пение ветров...
Не одолеть мне страшный сон,
Клонюсь я травам в унисон...

Крещусь я праведной рукой -
Господь дарует мне покой...

оригинал

Сумна осiнь

Пожежі жовтень погасив –
Не вистачає світла й сил.
В обіймах тиші, як вві сні,
Так гірко й солодко мені
Зривати грона горобин,
як каяття. Біля води
І посивілий цей полин,
вже потемнілої ріки,
вслухатись у осінній сплін,
що проникає із глибин
у саме серце і до вен.
Хто вірує, таки блажен!
Для чого всі пусті слова ? –
Я чую, як суха трава,
Тихенько поринає в сон...
І я із вітром в унісон
Молюсь, перехрестивши лоб,
Й пірнаю в спокій і озноб...