І знову я без сна. Блукаю знов думками
По парках і дубравах, по гаях,
Ось пронеслась квітучими садами,
А далі бездоріжжя. Де це я?
Куди направилась? Почула чий я голос?
Нікого поряд, то від кого він?
А може це моє оте рідненьке соло?
Душа вже заждалася в долі змін!
Та де вони? Так забарились довго,
Чого чекати: на вогонь чи дощ?
Дивлюся перед себе - там нікого,
Ні вулиць я не бачу, а ні площ!
Не передбачено нічого? Буде диво,
Його чекаю довго, та діждусь,
Бо ж маю я характер терпеливий...
До того дива міцно так прижмусь
Й не відпущу!..То буде насолода,
Не куштувала ще такої я...
Отримаю від долі нагороду,
Вже чути з вуст її моє ім'я!
09.11.2019.
Вже чути з вуст...
© Copyright: Людмила Дзвонок, 2019
Свидетельство о публикации №119110900881
Свидетельство о публикации №119110900881
Рецензии
