Ви Героями вернулися додому

Присвячується ветерану Великої Вітчизняної  війни Опацькому  Григорію Миколайовичу, Герою Бессмертного Полку ( на фото 09. 1981 року Ветерани Степанівського радгоспу ім. Котовського.Роздільнянського р-ну Одеської обл. Опацький Г. М. в першому ряду четвертий справа біля дівчинки.)


«Оживає пам'ять  - ті роки війни,
Оживає  постать  покоління.
Молодими смерть перемогли
І вернулись в трудове служіння.

Не герої – думали вони,-
Це як щастя повернутися живими…
Та тепер їм дякуємо ми,
За життя, за героїзм, який здійснили.»

   Життя іде невпинно вперед і лише пам'ять знову і знову відтворює обличчя людей, які жили в не далекому минулому та залишили про себе історичну згадку, як
 Героїв - світлих душею, праведних у славі і честі патріотів рідного краю, справжніх воїнів В. В. війни.
    Я згадую своє босоноге дитинство, літо, ранкову стежку через росисте поле, яка вела до приміщення другого відділку – контори. Біля неї скупчилися трударі: хтось мовчав, хтось жваво  перемовлявся один з одним останніми новинами… . Ось з приміщення вийшов кремезний чоловік разом з бригадирами  і враз розмови стихли.  Управляючий Опацький  Григорій Миколайович  проголошує ділову організаторську промову, вислуховує питання, коротко дає відповіді…, робочий трудодень розпочався… . Картинки минулого, наче кадри з документального фільму, народжують в уяві віршомовні рядки:
      
Ранкові роси у сяйві
Сонце вітає поля
Бригада стає до роботи,
Гуркочуть машини в полях… .

І лише одна людина,
Завмерла при швидкій ході,
Біля дороги у  поля,
Вернулася пам'ять  війни:

Одеські бої  оборони,
Погляд солдатських очей
Гарячі пахощі крові,
Поле смерті людей... .

Стислися міцно губи,
Марево зникло враз.
…Жіночі білі платочки
Біліли на полі трав… .

…Згодом, я не раз бачила легендарного чоловіка з орденами на грудях в день Перемоги. Йшли роки. А з ними жила память  про почесного жителя села Степанівки Роздільнянського району  ветерана війни і праці Григорія Миколайовича Опацького.  За мужність, солдатську витримку, геройську  участь в боях  Г. М. Опацький був нагороджений трьома орденами В. В. війни та 16 медалями.
  Більш детальніше про нього розповів голова Степанівської ветеранської організації  А. П.  Волков, який працював з ним і добре його знав, був свідком його працелюбності, добрих справ, уважного ставлення до людей. Ось що розповів Андрій Павлович:  - «Г. М. Опацький  народився 27.10. 1909 р. в селі Черниці Мінської обл. в селянській сім’ї, закінчив середню школу, згодом  -  сільскогосподарський Борисовський технікум. Став зоотехніком. У 1938р. закінчив Одеський сільскогосподарський інститут.  Працював агрономом по садівництву і виноградарству. Служба в армії розпочалася з 1939 р. У Велику Вітчизняну війну був захисником  міст Одеси і Севастополя. Після важких боїв, захоплений  в полон, пізнав фашистські тортури, які були над військовополоненими,та важку працю в полоні, пізнав почуття радості від визволення, від Перемоги та довго чеканної дороги додому.
.Після війни працював науковцем - агрономом в Одеському інституті  виноградарства і виноробства ім. Таїрова. А з 1951 р. працював в радгоспі ім. Котовського  управляючим  2 відділення. Саме тут, на трудовому фронті, Григорій Миколайович  проявив себе чудовим організатором, висококваліфікованим спеціалістом, який переймався передовими досягненнями науки та передовими технологіями вирощування нових сортів плодових і овощних культур. В наслідок чого, відділення радгоспу щорічно одержувало по 2 – 2,5 мільйона валової продукції, займаючи високі почесні передові місця, працівники нагороджувалися грамотами, трудовими медалями, орденами, грошовими преміями, подарунками.
Обдарованою, активною, працьовитою людиною був Григорій Миколайович Опацький. Опікувався суспільним політичним життям громади, був депутатом сільради та райради, головою раціоналізаторів радгоспу по використанню нової техніки. Передавав свої знання та величезний досвід праці молодому поколінню. За активну діяльність був нагороджений орденом  «Знак пошани», та трудовою ювілейною  медаллю до 100 - річчя з дня народження В. І. Леніна. 

 Григорій Миколайович був  легендарною, відомою, авторитетною людиною серед односельців, а також чудовим чоловіком, батьком, дідом, прадідом, який залишив  добру, ніжну, осяяну повагою і любов’ю -пам'ять.»
                «У спогадах мужня людина,
                В долі солдатській війна,
                У нього геройська доля,
                Про нього память жива!»

  Післямова:

   Зараз тих прекрасних чудових садів і виноградників, які садив на сотнях гектарів землі, якими опікувався  Григорій Миколайович і завдяки цьому радгосп був мілліонером, - немає. В 90-ті роки після  наділів паїв, було все знищено вщент для того, щоб садити зернові, які врожаями швидко  продавалися в Одеські порти.

7.11.2019