То я тебе не відпускаю, то ти мене не відпускаєш,
то у обіймах руки терпнуть, то пальців сплав не розчепить.
І хто на світі має силу піти від ніжних і ласкавих...
І хто на світі залишити коханих здатний, хай на мить...
А час гука, що розлучатись потрібно, попри стан емоцій.
І руки терпнуть у прощанні, і пальців кам'яніє плоть,
і вже безцінним діамантом завмер карат сльози у оці,
і треба йти, та дотик ніжній, здається, не перебороть.
…Клітини, сходи, ліфт, зупинка, у вікнах транспорту – обличчя,
які не кажуть, не питають, яким щось байдуже своє...
І розумію, що утратив ту, хто усіх на світі ближче,
і вічно в натовпах шукаю обличчя втрачене твоє...
То я тебе не вiдпускаю, то ти мене не вiдпускаeш
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119110500307
Свидетельство о публикации №119110500307
Рецензии