Ой чому ти, мамо , рано посивіла,
Сивина та звідки у тебе взялась?
Ой чому ти , мамо , чому побіліла,
Сивині чому ти в обійми далась?
Ой чому ти , мамо, її не спитала –
То тобі навіщо сива та коса?
Ти ж на неї , мамо, рано не чекала.
Тепер сиві коси , іншая краса.
Чом не говорила ти із сивиною
Щоб вона до тебе рано так не йшла.
А вона присіла в тебе над косою,
І ті пасма сиві для тебе знайшла.
Як нам тепер бути ,мамо , з сивиною?
Бо вона продовжить пасма ті вплітать.
Буде пролітати все над головою
І тих пасем , мамо , буде додавать.
Де знайти те зілля , сивині зарадить,
Щоб ти знову , мамо , русою була?
Сивина та знову , знов тебе погладить,
І погладить знову , мамо , від чола.
Мусиш залишатись тепер з сивиною,
Бо чар-зілля , мамо ,такого нема.
А я завжди буду , буду я з тобою,
Хоч пофарбувала тебе сивина.
28.10.2019 р.
Сивина
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2019
Свидетельство о публикации №119110400251
Свидетельство о публикации №119110400251
Рецензии