Затримується потяг, спустошений вокзал,
А може й зовсім скасували рейси,
Так тихо і не свистить пронизливий сигнал,
Вкриває пил осиротілі рейки.
Абсурдно виглядає... здається вже давно...
І як отямитись від сну такого,
Неначе закрутилось небажане кіно,
Далеко десь від таїнства земного.
Дивує, що недавно, живий був мій "вокзал"
Штовхання, метушня, знайомий тупіт,
Тепер лиш сподівання, мов тінь старих дзеркал,
Нежданим гостем обережно ходить.
МабУть, там у серпанку згубився мій квиток,
Всі мрії у покинутій валізі,
Пуста, незвична станція і... багаж думок...
Шукаю що...у цій чужій дорозі?
Загублений квиток...
© Copyright: Ирина Грипич, 2019
Свидетельство о публикации №119110308958
Свидетельство о публикации №119110308958
Рецензии