Ніяк не дійду – забери.
Ти до себе мене забери,
Залишився лиш крок до зими,
Забери, не пускай більше з рук,
Щоб не було між нами розлук.
Принеси мені каву чи чай,
Залюби, зацілуй, закачай,
Так, щоб серце у грудях – тьох, тьох,
Бо серце одне в нас на двох.
Листопад – ніби вечір неділі,
Хмари в небі якісь поруділі,
Якщо можеш тримати – тримай,
Бо без тебе так скучно – ти знай.
Ти поклич і я прилечу,
Пирогів тобі напечу,
Буду дивитись у твоє вікно,
На душі буде спокій, тепло.
Визволи мене від хандри,
Ти до себе мене забери,
Мої руки зігрій – крижані,
І не будемо більше одні.
Вже птахи не співають пісень,
І коротший вже робиться день,
Залишився лиш крок до зими,
Сама ніяк не дійду – забери...
Автор; Н.П.Рубан.
Никак не дойду
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119110307664
Свидетельство о публикации №119110307664
Рецензии