Жене - Юрий Вавринюк

вольный перевод с украинского
стиха Юрия Вавринюка "Дружині"



       Жене'

Не жалею лет, прожитых вместе,
не жалею слёз, души утрат.
Как вино с годами интересней,
крепче, так любовь - от трудных дат.

Не жалею то, что не успели,
что не все дела на лад пошли,
не все розы расцвести посмели,
что сердца во льдах порой брели.

Не жалею грёз, ушедших в небыль,
и весны, что в лето проросла,
и травы, от кос не прущей к небу,
и отлёта к югу журавля.

Не жалею то, что ждёт в печали
от изъянов жизни наша жизнь.
Не жалею... Время в нас мечтает
прошлое и будущее сшить.

Нас любовь по жизни научила
не жалеть сходящего, как сон,
и в зенит сердца сопроводила,
помогая биться в унисон.



         Дружині

Не жалію літ, прожитих разом,
Не жалію сліз, розчарувань.
Як вино міцнішає із часом -
Так любовь в часи випробувань.

Не жалію того, що не встигли,
І не все зробили так, як слід,
Що не всі троянди порозквітли,
Що серця вкривав, бувало, лід.

Не жалію втрачених ілюзій
І весни, що в літо проросла,
І тих трав, що скошені у лузі,
І лелечих помахів крила.

Не жалію того, що чекає
На складних вибоїнах життя.
Не жалію, бо - не роз'єднає
Ні минуле нас, ні майбуття.

Бо любов навчила не жаліти
Нас за тим, що сплине наче сон,
І серцям, завислим у зеніті,
Заважає битись в унісон.