Знову ніч і той же сон
Де ти за руку ведеш мене до школи
І щаслива я, дівчинка твоя
Світ здавався нам яскравим і чудовим.
Та, нажаль, прийшла біда
Загубило колір свій усе навколо
Принесли листа,
Що тебе не стало
І ми більше не побачимось ніколи…
Приспів
Не відпускай руку
Міцно тримай, послухай
Я дотягнусь до тебе, скільки треба,
Хоч за небокрай!
Не залишай болю!
Не покидай доню!
Як же тепер на світі буде жити
Дівчинка твоя…
Прийняла тебе земля
Немов ніж по серцю траурні тортури
І твоя душа
В небо відлітає
Але досі, тато, я твій голос чую:
«Мила дівчинка моя
Мрію я ще раз торкнутись твого личка.
Ось моя долоня -
Притулися, доня…»
То була твоя така чудова звичка!
Не залишай
© Copyright: Сергей Олейников Сенсей, 2019
Свидетельство о публикации №119103110164
Свидетельство о публикации №119103110164
Рецензии