Ганебного життя шматок
все відірватися не може!
Застряг отрутою ковток.
Надалі жити так не гоже!
Минулого завіса, тінь
лягає тягарем на плечі.
Страждання, біль передусім
у прірву тягнуть порожнечі.
Здається й зараз він один…
Ось тільки посмішка дитяча:
Онука в дім зайшла та син.
Так доля знов йому віддячить
за ті роки, що пережив
в обіймах доленьки гіркої!
Потрапив під жорстокий вплив,
Колись причетним був до змови.
Розтоплять рідні в серці кригу
сльозами щирості й добра.
Протистояти зможуть лиху,
В надії бажаній на втіху,
Змінитися прийшла пора.
Квітень 2019
Тiнь минулого
© Copyright: Виктория 75, 2019
Свидетельство о публикации №119102708941
Свидетельство о публикации №119102708941
Рецензии
