Прилитіли журавля, прилитіли пташки
Тільки серце крижане в моєї Наташки..
Я до неї так і сяк…я до неї з кумом
А від неї в сотні вольт пробиває струмом…
Я співав її пісні думав що розтане….
Що з снігами на весні все ж моєю стане…
Я надії не втрачав... знав про себе –тяжко…
Не знущайся з мого серця, кохана Наташко!
У вісні про тебе думи…Не засну, не спиться…
Хочу тільки на тобі, на одній жениться!
Як проходиш біля вікон, душенька аж тліє…
Серце рветься на куски, в жилах кров радіє!
Ну чому таке буває…щось да не виходить..?
Роси в травах заблукали.. Сонце в полі сходить…
Назбираю квітів їй з васильків, ромашок…
Скільки вас ще на землі, крижаних Наташок!
***
© Copyright: Наталья Лобастова, 2019
Свидетельство о публикации №119102609438
Свидетельство о публикации №119102609438
Рецензии