Літа летять, як листячко зліта
З дерев. А рима звісилась зі стріхи і регоче.
Летить пташина...і ось летить літак...
А ти чому лежиш, летіть не хочеш?
Що? Важкувато? На низку нанизав
Свої літа та й носишся, як дурень
З отою низкою. Багацько ти "украв"
Та не своє. Та півдороги - грудень.
Калюжі будуть наче дзеркалА...
Ти повсковзнешся...ти впадеш...загубиш
Свої літа. І скажеш - Як мала
Була та низка! Реготати будеш...
Це буде смiшнувато
© Copyright: Екатерина Синесгерева, 2019
Свидетельство о публикации №119102401774
Свидетельство о публикации №119102401774
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.