Гнiв

За мотивами
телесеріалу «Наречена із Стамбулу»

Немає розуму у гніві!
А почуття заслав туман,
Що скупчує в душі обман.
Пусті всі рухи, неумілі.

У гніві швидкість надвисока!
Не діють гальма аж ніяк.
Суцільний,  неспроможний жах
Закриє пеленою око:

Замилиться, не бачить правди:
Навколо тільки вороги.
До стану скручує дуги.
Реальність зникла десь насправді.

Немає розуму у гніві!
Коли ж розвіється туман?
Дійд`еш  до розуму ти сам?
Крокуєш по життєвій  ниві…

Не потрапляв у справжню зливу:
Обмиє  з голови до ніг!
Нестриманий відчуєш біг
Усіх клітиночок у тілі.

…Прямуючи отак до цілі,
Звернись до розуму та слів!
Порадник нікудишній, гнів!
Не завжди й друга зрозумієш.

То ж не звертай на хибний шлях!
Не забивай останній цвях
в стосунки, наведи там лад
та й зрозумієш, хто твій брат,
хто ворог,  хто найкращий друг.
І не складай  в безсиллі рук!

Мораль у  байки є проста:
У гніві не змикай вуста!

23.10.2019


Рецензии