В прозору синь небес впада осіння річка
Так плавно та тендітно торкається хмарин
Уплетена в косу їй пурпурова стрічка
І просить літо бабине: ще ти мене не кинь
Так котиться туман в підгірок повз калину
Неначе обіймає ніжно її тоненький стан
І журавель в відкрите небо спозаранку лине
Щоб ненароком сніг на крилонька не впав
Не бачити й не чути отого гомоніння
Що осінь із зимою веде про листя тління
А вечір в бірюзу бордові краплі кида
Так хоче зупинити стрімкий осінній час
Що неможливо це , ще досі він не віда
Осінній спокій прагне розтворитись в нас
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119102208851
Свидетельство о публикации №119102208851
Рецензии
