Осінній ліс у таїну сповитий
у нетрі манить чарівні.
Пуховою хустиною укритий
і зрідка чути лиш “курли”.
Його долає сон-дрімота,
зникають шати золоті.
Вкриває землю позолота
і відлетіли журавлі.
Та все ж не сум він навіває,
а спокій листом шелестить.
Душа у ньому спочиває
й лікує все,що в ній болить.
На нові справи надихає
осінній ,незрівняний ліс
і ніби крила виростають,
і хочеться летіти в
вись...
Зникають шати золотi
© Copyright: Левиа, 2019
Свидетельство о публикации №119102108031
Свидетельство о публикации №119102108031
Рецензии
Щиро дякую за чудовий вірш!Оте осіннє "курли"та неземна краса зачарованого лісу дійсно надихають... здається -- от-от відірвешся від землі і злетиш,як білий птах...З повагою та найкращими побажаннями,
Светлана Бублик Краснодон 20.12.2025 14:28 • Заявить о нарушении
Светлана Бублик Краснодон 20.12.2025 14:28 • Заявить о нарушении