коли зустрiтися знов доведеться нам...

Як опаде все листя до одного,
коли заграють вітром холоди,
тебе теплом зігрію, серця мого,
і дам напитись чистої води.

Не відмовляйся, не відводь очей,
не говори, що краще вже бувало,
бо не ставалося на світі ще речей,
щоб так боліло, наче розривало.

Та час мине, опале розлетиться.
Залишиться лише на пам'ять шрам,
з надією, що може розгориться,
коли зустрітися знов доведеться нам...


Рецензии