А я дівка гонорова,
Білолиця, чорноброва...
Хлопці не дають проходу,
Задивляються на вроду.
Де б вони мене не стріли,
Вже летять Амура стріли,
У коханні зізнаються,
На фігуру любуються.
Я й не знаю що казати,
Якого відкоша дати,
Гарбузи, яких я мала,
Геть усі пороздавала.
Я так хочу хлопця свого,
Чорнобривого, стрункого.
Пісеньки йому співала б,
Ще й до ранку забавляла б.
Ліжечко йому стелила б
І що “Люблю” говорила б,
Цілувала б до півночі
Чорні брови, карі очі.
Та мене він не кохає,
Бо вже іншу дівку має,
Вона пишна наче пава –
Гарна, статна й кучерява.
04.08.2019
А я дiвка гонорова
© Copyright: Игорь Кознарский, 2019
Свидетельство о публикации №119101809093
Свидетельство о публикации №119101809093
Рецензии