Я падаю з такої висоти,
яку мені відміряно надщедро,
до тих висот не можна дорости,
якщо немає простору і тверді.
Вдихни у мене жадібність знайти
наснагу і натхнення до польотів,
я знаю, побував у небі ти,
і дна надбав, і перевершив квоту.
Твоє вікно.
Затемнене й сльозить,
осіннім слизом покриває око...
Запам"ятай цей час, цей день, цю мить-
я падатиму знову так високо!
Не винувать.
Мені буває теж
надсадно, надпекуче, навіть - крайньо,
торкаюсь у падінні полюсів, сягаю меж,
отож відповідай.
Негайно!
падаю
© Copyright: Наталья Книжник, 2019
Свидетельство о публикации №119101709335
Свидетельство о публикации №119101709335
Рецензии