в Храме...

Евгений Голоюх
Тут час стає обличчям до стіни,
Ні бігти, ні вертітися не хоче...
І молитвИ невимовно шепоче...
Від сутінок до відчуття весни...

Тут стелі підпирають небозвід...
А він у душі возгласами сходить...
І саме тут нога знаходить сходи,
Якими просто зрушуюється лід...

Сюди приходять, щоб з зернят надій,
Пробилася у світ дитяча віра,
Як нову землю, ти б відкрив довіру,
Як око робить зором дотик вій...

Тут відкриваються кордони і мости...
Тут дИва за тобою тінню ходять...
Тут все посіяннеє всходить...
Бо з Богом, саме тут, на «ти»...


© Copyright: Евгений Голоюх, 2019
Свидетельство о публикации №119101708783
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Евгений Голоюх
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Евгений Голоюх